≤стор≥¤ ”крањни

√олодомор 1932-1933 pp.(ќ.—убтельний)

√олод 1932Ч1933 рр. став дл¤ украњнц≥в тим, чим був голокост дл¤ Їврењв ≥ р≥занина 1915 р. дл¤ в≥рмен≥в. як трагед≥¤, масштаби ¤коњ неможливо збагнути, голод травмував нац≥ю, залишивши на њњ т≥л≥ глибок≥ соц≥альн≥, психолог≥чн≥ та демограф≥чн≥ шрами, ¤к≥ вона носить досьогодн≥. инув в≥н ≥ чорну т≥нь на методи й дос¤гненн¤ рад¤нськоњ системи.

Ќайважлив≥шим у трагед≥њ голоду Ї те, що його можна було уникнути. —ам —тал≥н за¤вл¤в: ЂЌ≥хто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував 1931 р.ї як указують –. онквест ≥ Ѕ. равченко, врожай 1932 р. лише на 12 % був меншим середнього показника 1926Ч1930 рр. ≤накше кажучи, харч≥в не бракувало. ѕроте держава систематично конф≥сковувала б≥льшу њх частину дл¤ власного вжитку. ≤гноруючи заклики й попередженн¤ украњнських комун≥ст≥в, —тал≥н п≥дн¤в план загот≥вл≥ зерна у 1932 р. на 44 %. ÷е р≥шенн¤ й та жорсток≥сть, ≥з ¤кою режим виконував його накази, прирекли м≥льйони людей на смерть в≥д голоду, ¤кий можна назвати не ≥накше ¤к штучним.

ѕро байдуж≥сть режиму до людських страждань, ц≥ною ¤ких зд≥йснювалас¤ його пол≥тика, св≥дчив р¤д заход≥в, проведених у 1932 р. ¬ серпн≥ парт≥йн≥ актив≥сти отримали юридичне право конф≥скац≥њ зерна в колгоспах, того ж м≥с¤ц¤ в д≥ю було введено ганебний закон, що передбачав смертну кару за розкраданн¤ Ђсоц≥ал≥стичноњ власност≥ї. «а пом''¤кшуючих обставин так≥ Ђантидержавн≥ злочиниї каралис¤ 10 роками виснажливоњ прац≥. ƒл¤ того щоб не дати сел¤нам кидати колгоспи у пошуках њж≥, була впроваджена система внутр≥шн≥х паспорт≥в. ” листопад≥ ћосква видала закон, що заборон¤в давати сел¤нам колгоспне зерно, доки не буде виконано план державних загот≥вель.

ѕ≥д загальним кер≥вництвом надзвичайноњ хл≥бозагот≥вельноњ ком≥с≥њ ћолотова загони парт≥йних актив≥ст≥в у пошуках зерна нишпорили в кожн≥й хат≥, зривали п≥длоги, залазили в колод¤з≥. Ќав≥ть тим, хто вже пухнув з голоду, не дозвол¤ли лишати соб≥ зерно. якщо ж ви¤вл¤лос¤, що хтось не голодуЇ, то його п≥дозрювали у переховуванн≥ зерна. ѕовертаючись до цих под≥й, один парт≥йний актив≥ст так по¤снював мотиви, що тод≥ керували ним: Ђћи в≥рили, що —тал≥н мудрий кер≥вник... Ќас обманули, бо ми хот≥ли бути обманутими. ћи так в≥рили в комун≥зм, що були ладн≥ п≥ти на будь-¤кий злочин, ¤кщо його п≥дмальовували хоч крихтою комун≥стичноњ фразеолог≥њї.

√олод, ¤кий поширювавс¤ прот¤гом 1932 р., набув найстрашн≥шоњ сили на початку 1933 р. ѕ≥драховано, що на початку року середн¤ сел¤нська родина з п''¤ти чолов≥к мала близько 80 кг зерна, щоб про≥снувати до наступного врожаю. ≤накше кажучи, кожний њњ член мав близько 1,7 кг на м≥с¤ць. «алишившись без хл≥ба, сел¤ни њли кот≥в, собак, щур≥в, кору, лист¤, нав≥ть пили помињ з добре забезпечених кухонь член≥в парт≥њ. ћали м≥сце численн≥ випадки кан≥бал≥зму. «а словами одного рад¤нського автора, Ђпершими вмирали чолов≥ки. ѕот≥м д≥ти. ¬ останню чергу помирали ж≥нки. јле перш н≥ж померти, люди часто божевол≥ли, втрачаючи своЇ людське Їствої. ѕарт≥йн≥ актив≥сти продовжували конф≥сковувати зб≥жж¤, незважаючи на те, що з голоду вимирали ц≥л≥ села. ќдин ≥з них, ¬≥ктор равченко, згодом писав: Ђ” бою люди гинуть швидко, вони борютьс¤, њх п≥дтримуЇ товариська сол≥дарн≥сть ≥ почутт¤ обов''¤зку. “ут ¤ бачив, ¤к люди вмирають на самот≥, поступово, вмирають страшною смертю, без ус¤коњ думки виправдати свою загибель самопожертвою в ≥м''¤ справи. ѓх загнало в пастку ≥ лишило там вмирати з голоду, кожного в своњй хат≥, пол≥тичне р≥шенн¤, ухвалене в далек≥й столиц≥ за столами конференц≥й чи бенкет≥в. ” цьому не було нав≥ть вт≥хи чогось неминучого, що полегшило б страх≥тт¤. Ќаймоторошн≥ше було дивитись на маленьких д≥ток, висохл≥, ¤к у скелета, к≥нц≥вки ¤ких звисали з роздутого живота. √олод стер з њхн≥х облич ус≥ сл≥ди дитинства, перетворивши њх на замордованих примар; ≥ лише в очах ще лишивс¤ в≥дблиск далекого дитинстваї.

—тал≥н та його попл≥чники, звичайно, дивилис¤ на все ≥накше. ” 1933 р. пом≥чник —тал≥на на ”крањн≥ ћендель ’атаЇвич, що керував кампан≥Їю зернозагот≥вель, ≥з горд≥стю за¤вл¤в: Ђћ≥ж сел¤нами ≥ нашою владою точитьс¤ жорстока боротьба. ÷е боротьба на смерть. ÷ей р≥к став випробуванн¤м нашоњ сили ≥ њхньоњ витривалост≥. √олод дов≥в њм, хто тут господар. ¬≥н коштував м≥льйони житт≥в, але колгоспна система ≥снуватиме завжди. ћи виграли в≥йну!ї

¬≥домо, наск≥льки малодостов≥рною Ї рад¤нська статистика того часу (роздратований результатами перепису 1937 р., що ви¤вив страх≥тливо високу смертн≥сть, —тал≥н наказав розстр≥л¤ти кер≥вник≥в програми перепису). –ад¤нськ≥ арх≥вн≥ матер≥али, що стосуютьс¤ стал≥нськоњ доби, залишаютьс¤ в основному недоступними. “ому важко остаточно визначити к≥льк≥сть померлих з голоду. «а п≥драхунками, що спираютьс¤ на методи демограф≥чноњ екстрапол¤ц≥њ, число його жертв на ”крањн≥ коливаЇтьс¤ в межах 3Ч6 млн.. чолов≥к. ” той час ¤к на ”крањн≥ й особливо в п≥вденно-сх≥дн≥й њњ частин≥ та на ѕ≥вн≥чному авказ≥ (де жило багато украњнц≥в) лютував голод, б≥льша частина власне –ос≥њ ледве в≥дчула його. ќдним ≥з чинник≥в, що допомагають по¤снити цю особлив≥сть, було те, що зг≥дно з першим п''¤тир≥чним планом Ђ”крањна ... мала служити к